Божеволію...
Я збожеволіла, я зараз закричу,
Та досить цього головного болю!
Я падаю, я більше не лечу,
Я вириваюсь в клітку замість волі.
Болить, болить, о як же все болить!
Як хочеться тепер кудись упасти!
Вже вічність перетнулася за мить,
Вже душу люди встигли обікрасти.
І холодно, і боляче, і дощ.
Та що тут сталось? Так усе раптово!
І місяць, мов старезний білий вождь
Вдягає ночі сріблені окови.
Я збожеволіла! Я зараз закричу!
І холодно, і плечі білі голі.
Та ні, я більше вже не полечу,
У крила кимось влито діжку болю.