Твоє багаття
Ти розпалив у холоді багаття...
Я сяду поряд. Попалю вірші.
Бо на мені давно якесь прокляття:
Не відчуваю власної душі.
Мені так холодно!
Я сяду, лиш на трішки.
Я не вкраду у тебе цей вогонь...
Ховає осінь білочкам горішки,
А ніч торкає місяцеві скронь...
Десь осінь розпустила ніжні айстри...
Це ж не багаття!.. - Ватра почуттів...
Вже знаю, хто ти, милий мій чугайстре,
Моє останнє полум`я віків.
