Вінниця
Мій тихий світе, повінь сутенева,
Натомлена за денний вир хвилин –
Хай ніч прийде, опустить на дерева
Тобі зіркову, півпрозору тінь.
Шовкове місто, далеч синьо-срібна,
Вогні дрібні, намистом по межі –
Роки минуть, а ти ще будеш рідне.
І ці церкви, фонтани й вітражі.
Ревтиме Буг за обрієм дзеркальним.
Тут, в місті, він гладенький і тремкий.
І вулиці, тонкі, діагональні,
Не повернуть за тижні чи роки.
Над горизонтом ліс візьме сторожу,
Присплять до ранку вогники мене.
І все, що душу болісно тривожить,
Кудись за чистим Бугом промайне.
