27.09.2016 23:31
for all
388 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Олександра

Сьогодні небо упаде

Сьогодні небо упаде

Забудеться ніч, мов її у житті не було.

А зорі погаснуть удень, затираючи пам`ять.

Горівши, упасти це небо сьогодні могло, 

Омана-бо досі вже кожному душі поранить.

Росте у тіні нежаданий, некликаний час...

Іти йому геть уже зовсім не хочеться більше.

Ллють з неба дощі, чи то травам, а, може, й для нас, 

Ареною в сутінках тихо вистукує вірші.

Сьогодні це небо, напевно, вже точно впаде.

Я трохи побуду й піду порахую всі зорі, 

Зірки тут погаснуть й число те дарма пропаде, 

І я б не хотіла їм суму, пред смертю, і горя.

Рахую до сотні, кінчаються сотні в думках...

Кров неба забарвлює все до дрібниці навколо.

А я вже й не встигну напитись води у струмках, 

Вогню не побачу, що рвано затемнює поле...

Останній шматочок блакитним на небі світив.

Сидів соловейко. Співав дзвінко й тихо. І - плакав.

Там ззаду горіло багато. Не тільки мости, 

Аж тиша знялася. Уперше не гавкав собака.

Небесне світило упало додолу за мить.

Ніч тихо мине, мов її у житті і не було, і дощ непомітно собі крізь туман забринить. 


Єдина зоря і донині цього не забула.

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.10.2016 09:55  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий акровірш! Майстерна робота! 

 29.09.2016 20:19  © ... => Каранда Галина 

Дякую!!!_)) 

 29.09.2016 01:42  Каранда Галина => © 

солідна праця... з повагою, Сашо!