11.10.2016 01:56
for all
103 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Мальва Світанкова

Хтось тобі сплітає обереги...

хтось тобі сплітає обереги

хтось майструє звичну ляльку вуду... 

я не знаю чи впізнаю берег - 

де чекає пастка баракуду 

чи безкраї відсвіти в печерах 

сталактиту кетяги тягучі 

пригорнуть мій зір - як та венера 

і в мені - пульсаром тепла зустріч 

як бурштин по краплі - міжсторіччя... 

домотканих ниток поміж вени 

я - любові плетиво як річка 

що рукавчик - може й Борисфена... 

восени покличе вітер в поле 

проводжати в вирії кудлаті - 

птахи теж не вибирають долі - 

боляче буває відлітати... 

догора дровина - по вечері 

гладь дзеркальна спатиме в озерах... 

трав`яну колиску осінь стелить 

хтось ножі гостритиме,  

хтось - пера... 

Публікації: Мальва Світанкова

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.10.2016 12:02  Оля Стасюк => © 

Прекрасні рядки) дуже сподобався кінець і "сталактиту кетяги тягучі " 

 14.10.2016 09:45  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожно відчувся вірш, хоч причини сховані за римами.
Моє "чудово". Нехай щастить. 

 12.10.2016 15:05  Світлана Рачинська => © 

Із когорти Диво-твоїх.... Забрала) 

 12.10.2016 09:05  Тетяна Белімова => © 

"птахи теж не вибирають долі -
боляче буває відлітати...
догора дровина - по вечері
гладь дзеркальна спатиме в озерах...
трав`яну колиску осінь стелить
хтось ножі гостритиме,
хтось - пера..."
Ці твої рядочки вразили... Буду згадувати завжди! Надто восени...