Хтось тобі сплітає обереги...
хтось майструє звичну ляльку вуду...
я не знаю чи впізнаю берег -
де чекає пастка баракуду
чи безкраї відсвіти в печерах
сталактиту кетяги тягучі
пригорнуть мій зір - як та венера
і в мені - пульсаром тепла зустріч
як бурштин по краплі - міжсторіччя...
домотканих ниток поміж вени
я - любові плетиво як річка
що рукавчик - може й Борисфена...
восени покличе вітер в поле
проводжати в вирії кудлаті -
птахи теж не вибирають долі -
боляче буває відлітати...
догора дровина - по вечері
гладь дзеркальна спатиме в озерах...
трав`яну колиску осінь стелить
хтось ножі гостритиме,
хтось - пера...
