Мальва Світанкова Коли земля знайшла листаті крила
між хмарочосів сонне мерехтить
покровом осені милуючись наземним
така тремтлива колисанка-мить
що все буття здалось мені мізерним
коли калина соки віддає
гірчить душа... збагачує судини...
щось неземне ще зцілює людину -
і ліра дика світом виграє
як чисту воду з небосхилу п`є...
і в сивий час опершись на світило...
стрічати сонце - найсакральна мить
бо вже прийдешнє серцю не болить -
20.10.2016 14:16 Тетяна Чорновіл => © |
 Красивий вірш на злеті відчуттів! |
20.10.2016 08:50 Оля Стасюк => © |
 Милий і витончений віршик) |
18.10.2016 21:55 Олена Коленченко => © |
 Чарівно!!!) |
18.10.2016 19:22 Олена Вишневська => © |
 Прекрасна мить) вірш - диво!!! |
18.10.2016 18:17 Тадм => © |
 гарно! |
18.10.2016 16:54 Каранда Галина => © |
 дуже сподобалося. |
18.10.2016 08:55 Тетяна Белімова => © |
|
18.10.2016 08:52 Ганна Коназюк => © |
 Надзвичайний вірш!!! Світанок благородний... стрічати його - це дійсно "сакральна мить"... |
.gif "{#}")
Неймовірно... Як? Де? Звідки приходить таке бачення? Я кабачки-зорі на все життя запам`ятала. Тепер ще буду про "листаті крила землі" згадувати)) До віку!