Джаз-рояль
пощастило побренькать молоді роки.
Ох, рояль! Яскраво-чорне диво
з голосом небесної краси!
Вправні пальці м’яко і ліниво
бігають по клавішам журби!
І наповниться повітря ароматом
джазових п’янких і терпких тем,
септакордових гармоній франтуватих!
Синкопічних ритмів древній щем…
Стомлене обличчя музиканта
так одухотвОрено співа’.
Радісних імпровізацій мантра –
невербальна мудрість звукова.
Вишукані контури кохання
може змалювать ледь п’яний блюз.
Розганяє сумніви й зітхання
шибений регтайм. І я сміюсь!
Вправні пальці м’яко і ліниво
бігають по клавішам журби!
Ох, рояль! Яскраво-чорне диво
з голосом небесної краси!