Савчук Віталій Володимирович Один
Можливо один, все ж не так і погано.
Ніхто не тривожить наболені рани,
Ніхто не обмежує рух і свободу,
Ніхто не псує твого серця погоду.
Не дзвонить вночі телефон без причини
Ніхто не принижує так, безпричинно.
І за дрібниці ніхто не виховує,
За щиру подяку не використовує.
Багато в самотності є переваг
Навіть якщо і частково в боргах,
Тихо і затишно, аж надприродньо.
Тільки чомусь безперервно самотньо.
27.10.2016 18:48 Люлька Ніна => © |
 Для менеі це дуже близький стан, як і близькі по духу строки Вашого вірша. Сподобалось. Самотність - життєво, реально і в деякій мірі приємно. |
26.10.2016 09:00 Тетяна Белімова => © |
 Віталію Володимировичу, нехай жура швидше минає... Сумно... Відчулося... |
25.10.2016 16:04 Ем Скитаній => © |
 ...як усе то знайоме...чудово висвітлили у поетичних рядках, Віталію! |
25.10.2016 09:55 Леся Геник => © |
 Самотність - натхненна, хоча й ... самотня... |