Любов – це засвоєння смерті
Ув очі твої поринаю,
роздвоююсь і відчуваю,
як хвиля бринить у мені
коло за колом:
Любов – це засвоєння смерті.
Мене вже нема,
Мене – вже багато,
Я один поміж тебе,
Усіх наших доль множина:
Любов – це засвоєння смерті.
Кохана, де ти – там і я,
Де я – там і ти,
Навічно злились у цілунку вуста:
Обох нас нема…
Любов – це засвоєння смерті.
