Якби
Уявити могла якби
Ту похмуру осінню твань,
Каламутну ріку журби
Серед безлічі спростувань.
Уявити могла якби
Ту стрімку невблаганну мить,
Озирнешся – і вже раби,
Кожен волею тільки снить.
А якби зупинити все,
Що уява нанесла враз,
Той листок перетне шосе
І не встигне прийти наказ.
І малює оте якби
Зовсім іншу казкову мить,
І спинається на диби
У небесну густу блакить.
