Завірюха
Завірюха обпалює руки,
Завірюха обпалює губи,
Незахищену спалює шкіру.
Та куди ж їй таки не дістати?
Завірюха проймає до краю,
Завірюха зганяє до прірви,
Тільки білі колючі тернини
Притрусили приховану пастку.
Завірюха випалює руни,
Завірюха чаклує замети,
Засипає у очі полуду,
Заморожені скалки зі льоду.
І не видно нічого навколо,
Не шукаю вогню, щоб зігрітись,
Запеклися холодні жарини,
Наче вгрузли глибоко у шкіру.
