Осінь замовкає, чує сніг...
Людство заховалося в хатинах,
прогорнувши раз у день поріг,
від замету куряви сніжинок.
Так і я лиш зиркаю в вікно:
казки час і холоду у пальцях -
дивне і живе оте кіно -
вишиває зимонька на п`яльцях.
Гарно ж як! Впокорі ледь тремчу,
грітися біжу - коли з морозу -
знаю Він крізь сон молитву чув
мов прощальну сповідь жінки-осінь...
