Іноді пишу...
Блюз 30-го листопада
Іноді дихаю мовчки
Іноді, ковтаючи зірки,
Зазираю за край шахової дошки.
Іноді пишу.
Іноді дихаю в тишу.
Іноді, з метелика крил,
Здмухую зоряний пил.
Люди - шахові фігури,
Грою життя сплетені тісно,
Будують клітинки-мури,
Бажають спокою, звісно.
Маленькі дерев`яні фігури
Можуть зламати шиї,
Коли поглянуть на зорі,
Коли зруйнують мури.
Трусоне Гравець шахову дошку:
"Погляньте всі у безодню!
Гра скінчиться, потерпіть ще трішки!
Пізно вмикати задню."
Сьогодні ми дихаєм в тишу,
Зазирнули за край клятої дошки.
Майбутнє нам б`є у груди,
Не дочекаються старечі зморшки.
Рівні зіркам стали діти -
Не злякались "стрибка віри",
Легко пішли в Тишу,
А нам тут далі скніти.
Іноді пишу.
Іноді волаю в тишу.
У бруд втоптую пил
З метелика мереживних крил.