01.12.2016 10:37

для всіх

222

1 | 1

 © Савчук Віталій Володимирович

«Таке життя»

з рубрики / циклу «кроки»

Ось знову сніг, черговий заметілі танець. 

Мій рік як мить, мій дух не мов спартанець. 

За двері осінь, у шпарини зимний холод 

На серці тиша, в душі теж тихий голод. 

Ходжу всміхаюсь, щось роблю, десь їду. 

Ні, я не каюсь, ті ж ловлю флюїди. 

Ще вірю в казку, про чуття і про кохання,  

Мабуть замало було катування. 

Мабуть життя мене нічому не навчило,  

Коли м’якенько так мені під бік стелило. 

Коли ж спіткнувся, хтось підставив ніжку. 

Я розпластався, як дитя на ліжку. 

«Таке життя», так каже мій приятель. 

Чужий рідніший, рідний мов мучитель. 

Ідеш життям, боїшся раптом впасти 

Щоб під ногами «друзів» не пропасти.