Танець з Перелесником
з рубрики / циклу «Душа Повітрулі»
А ліс такий красивий рано-вранці,
У звуках пісні, у тіні крещендо.
Мій Перелесник знов веде до танцю.
Він - той вогонь, що спалює дощенту.
Та осінь знову відбирає волю,
Зігравши листям перший водевіль.
І я танцюю. Загнано, до болю.
І все, що відчуваю, - тільки біль.
А так хотілося весь вік лише літати!
Удень, надвечір... краще на світанні.
Це ж перелеснику не можна довіряти:
Коли й дає він крила, то останні.