Вшануємо жінку
Вшануємо жінку на вічні віки,
В яку так закохані чоловіки,
Що в муках рожає дочок і синів,
Дарує безсмертя для людських родів.
Вшануємо жінку, що вміє чекать,
Коли нам приходиться йти воювать,
Чи їхати чогось у далекі краї,
Із сумом лишаючи сім’ї свої.
Вшануємо жінку у праці й борні,
У радісні днини й години сумні,
Яка по жіночому мила й міцна,
А також на світі все вміє і зна.
Вшануємо жінку за добру красу,
За пишну русяву чи чорну косу,
За зваби жіночі та очі ясні,
Хай в щасті проходять усі її дні.
м. Київ, 04.09.01
