Любов-Зброя
Вільний віршІз древніх Хронік
Губить чоловіків,
Але якось…
Ти полюбив Мою Красу,
Та не скорився, рабом не став,
Ти крав Красу, ти заслужив
Смерть передчасну…
Ти, раб-зухвалець і бунтар.
Я – Повелителька Сердець,
Спиваю розум Чоловіків,
Я викладаю з них колаж –
Живу картину перемог…
Це – мій Екстаз,
Зухвальця поглядом уб’ю!
Відбито вперше погляд мій,
Смертельна рана знайшла мене.
Я зневажала завжди людей,
Тепер іду у Царство Тіней.
Моя рабиня, у Світ іди,
Знайди раба
І спокуси за всяку ціну!
Дарю тобі Красу Свою,
Негарна ти була завжди –
Пізнаєш пристрасті на смак,
А я Красою доторкнусь,
Хай через тебе,
До нього –
Палай Любов!
Палай!
Відчую це й серед Тіней!