Зимова любов
Зима схопила у полон міста,
Торкнула Київ пензлем хуртовини.
Я вірю, що любов твоя свята.
Я вірю, що любов твоя неспинна.
Що ти мій лорд, мій геній, мій васал.
Що, попри натиск відстані і долі,
Нас не зітре земний міський загал
І масовості всеохопна воля.
Нас не зітре щоденна сіра твань,
Осінній плач, зими холодний гонор.
Бо між буденних, звичних вже, зізнань
Щось є у нас, невідане нікому.
