Птах Миру і Щастя
Вітер хмарами тріпоче, небо темне і сумне,
Віднайти спочинок хоче, а душа все дме і дме,
В синім полі б розгулятись... тяжки думи ані руш...
Третій рік війна на Сході, скільки ще поляже душ?
Заглядає в кожну шибку, наче хоче вберегти
І знімає тихо шапку, де герої полягли…
Свище, холодом проймає душу ворога лиху
З силою усе жбурляє, з переляку і страху
За країну свою милу, за поля, гаї, лани…
Кожен день, і кожну хвилю гинуть кращії сини…
Тужить, виє гнівно вітер, сіре небо сльози ллє,
Сил немає вже чекати коли сонечко зійде…
Врешті вщухнуть блискавиці, мара піде назавжди,
Золотистої пшениці заколосяться лани,
Загукають радо діти, щезне смуток, біль і страх
І веселкою засвітить щастя й миру білий птах!
