«Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору…»
з рубрики / циклу «Пробудження»
Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору,
рясна калина воду стереже.
Щораз думками повертаючись додому –
Багато їх не втілених уже.
А сьогодення десь уже згасає,
як вечір в затінку шовковиці та кленів.
Удалині сховався сум, чекає скраю,
уже не дивиться - сюди стежки зелені.
Не зупинятися у прагненнях ніколи,
туди, де завжди прагнула душа.
Приходять в серце променем ранковим
дитинства спогади і юності літа.
Катеринопіль, 12.06.2016
