26.12.2016 22:29

для всіх

144

4 | 4

 © Світлана Холодна

Самотня площа

з рубрики / циклу «Про любов...»

Вітер розносив листя опале, 

Поволі накрапував дощ.

Під парасолею двоє стояли, 

в полоні осінньої площі.

Мовчали…

і тишу ніхто не порушив, 

Раптом забракло снаги.

«Ти б лишень знала» - тривожить душу, 

«Ой, як би ж знав... знав би ти!»

Погляд у погляд, зіниця в зіницю-

Більше ніж тисячі слів.

Ну ж бо, хто перший?

Така дрібниця.

Вона так чекала…

і він.

...Вітер розносить листя опале, 

Поволі накрапує дощ.

Він не сказав…

і вона не сказала, 

Зимно, самотній площі…