05.01.2017 23:41
for all
84 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Світлана Орловська

Не про яблуньку

Не про яблуньку

Яблучка від яблуньки

Недалеко падають.

І моє, напевно,

Десь близенько впало.


Кожен рід свою тримає

Непорушну заповідь –

Ту, що Альфа і Омега.

Ту, що є начало.


А буває яблуньки

У сварках нескорені:

В кого кращі пуп’янки,

В кого глибші корені.

В кого цвіт рожевіший

Та кора блискучіша.

І шмагають вітами

Раз у раз болючіше.


Та в бою запеклому

Дощ примирить сторони,

Сонця ніжні промені

Всіх обіймуть порівну.

Публікації: Світлана Орловська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.01.2017 23:41  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Так, кожна лисичка свій хвостик хвалить)) 

 07.01.2017 06:10  Каранда Галина => © 

класно написано.
свої яблучка найкращі і найрідніші) 

 06.01.2017 03:16  Серго Сокольник => © 

Так... Яблуні... У мене теж нещодавно в темі... "Знаєш, десь у раю..." Там тема яблунь розкрита по- іншому... 

 05.01.2017 23:59  Олена Коленченко => © 

Дуже повчально)