19.01.2017 15:34
для всіх
110
    
  - | -  
 © Григорій Божок

1947-й

Дев’ятий рік мені світив,  

Весна потроху наступала,  

В школу ходив, як не хворів,  

Голодував, як всі голодували. 


Страшенна бідність у сім’ї,  

Троє дітей голодних й босих,  

Навколо всі похмурі й злі - 

Голодна смерть у них на носі. 


На печі холодній я лежав,  

В хату сусідка завітала,  

Марив щось та застогнав,  

Пригледілась й запричитала: 


«Ой, Ганно, Ганно, твій Грицько 

Вже зовсім пухлий й отікає,  

Сходи в колгосп й проси чого,  

Скажи, що діти помирають!» 


«Ой, Боже мій!- ридає мама, - 

За що ж Він голову поклав,  

Щоб його діток в сиру яму 

Голод у мирний час загнав?!» 


Як вижили, Всевишній знає,  

Крутилась мама, як могла,  

В Західній Україні підробляла 

І смерть нікого не взяла.  


Дурний совок на Україну виє,  

Бо втратив те, чого не мав! 

Ситий голодного не зрозуміє: 

Не чув, не бачив, не страждав. 



м.Київ, 18.01. 2017р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!