Бо хто ми насправді у цьому холодному Всесвіті?
Колись твої замки обернуться проти тебе.
Колись твоя доля пропалить усі мости.
І все, що залишиться - тільки це біле небо.
Холодна небесна пустка... і ти.
Бо хто ми направді у цьому чужому Всесвіті?
Загублені душі, що хочуть хоч трохи тепла,
Загублені душі, що зморені зрадами, зрештою...
Що тліють тихенько, а потім згорають дотла.
І світ обертається. Осінь приходить за осінню.
Дощі вимивають віконця і хмурі думки.
Ти просто шукаєш у людях ранкової просині,
Чому вони сірі - і досі тобі невтямки.
Колись твої справи, з якими ти бився до крові,
Пройдуться у тихім байдужості решеті.
Бо хто ти кому? Ти хочеш лиш трішки любові.
Так само - всі інші у цьому холодному Всесвіті.
