Навчи
з рубрики / циклу «Душа Повітрулі»
Зірки стають рядочком над туманом,
Самотній промінь досі хоче жити...
Навчи мене загоювати рани,
Навчи мене... Навчи мене любити!
Навчи терпіти і навчи чекати.
Щоб так одразу- і на все життя.
Навчи хоч долі більше не лякатись,
Пізнати певно вічне почуття.
І коли осінь вдягнеться у синій,
І як зима ще не зачне свій бій,
Нехай я завжди-завжди буду винна,
Але навчи притишувати біль!
Бо я боюсь, що сонце не всміхнеться.
Що я хоч мить пробуду у жалю.
Бо якось вдарять в серце, й не минеться.
І як тоді я вічність розлюблю?
