Якби зоря моя зійшла...
І в небі темному воскресла,
Її б із неба я зняла
І у дарунок Вам принесла.
Але, на жаль, у світі цім
Всі зорі не в моїй руці.
Та Ви у ночі тишині
Зорею світите мені.
Якби належало мені
Яскраве сонце променисте,
Його б зібрала я вогні,
Сплела б із них для Вас намисто.
Та, як і зорі, сонце теж
Не від моїх долонь цвіте ж...
Завжди, мов сонце осяйне,
Ви зігріваєте мене.
Якби гаї мої були,
Принесла б квіти Вам весняні,
Щоб лиш для Вас вони цвіли
В усмішці Вашій полум`яній.
Та у квітковому гаю
Мене, неначе у раю,
Чарує квітка неземна -
Усмішка Ваша чарівна.
Тому дарую від душі
Вам те, що лиш мені належить:
Ці теплі щирії вірші
І любов мою безмежну.
Нехай мов сонце і зірки,
Весняні у гаю квітки,
Для Вас сіяє на весь світ
Любов моя на всі віки!
1999 р.