Я
Візьму своє «Я» в долоні,
Поставлю на видному місці,
Вклонюся низенько, як тій іконі,
Мадонні в бурштин-намисті.
Поцілую лагідно, мов дитину,
Заквітчаю в яскраві барви,
Святкову пов’яжу хустину.
Милуюся… Яка ж гарна!!!
На двір вийду. А на дворі
На кожному кроці:
«Велике Я» і «Ще Більше»
Засліплюють очі.
«Я Розумне», «Я Багате»,
«Струнке й Довгоноге».
Треба голосно кричати
Не слухать нікого!
Накричалось моє рідне.
Все. Веду додому.
Ніхто нам з ним не потрібен.
Та і ми НІКОМУ.
