Яблука догорають
пливуть собі рікою наче свічки
зникають у тумані
не зупинити
не я їх запалюю
не я пускаю водою
тінь моя наче піднімається вверх рікою
до джерел
солодкий обман
укопаний стою
приречений наче дерево
дивна місцина
відблиски вогників втомлюють очі
довга холодна ніч
чого чекаю?
чого сподіваюсь?
не питайте
не знаю
це учора я умів підніматися вище дротів
піднімаючи руки
бажанням лише
втрачав гравітацію
на мить
а ви дивувались
заклякши немов
залізобетонні стовпи
не вірили
і яблука не уміють горіти