Орли й барани
Орли завжди у самоті
Парять собі на висоті,
Барани ж в небі жить не хочуть,
З отарами земельку топчуть.
Орлів усякий поважа
Від чоловіка до вужа,
І як заведено віками,
Людей відважних звуть орлами.
А звуть баранами лиш тих,
У кого розум раптом зник,
Образи гіршої немає,
Як хтось бараном обзиває.
З орлів же користі нема,
Літають десь собі дарма,
З баранів в нас є м`ясо й шуба,
Тож ставимо питання руба:
- Чому буть схожим на орла
То є заслуга й похвала,
А на барана то ганебно
І говорить про це не чемно?
Скоріш від того, що орли
Скрізь самостійними були,
Барани ж йдуть гуртом на бойню,
Бо хтось туди вже рушив щойно.
м. Київ, 05.05.02.
