10.02.2017 03:50

для всіх

111

2 | 2

 © Панін Олександр Миколайович

Був Вечір

Стертий спогад

Коли природа
намагається стерти
з пам’яті негатив,
Щось залишається,
майже завжди.

Вечір, як я пам’ятаю.

Танго.

Грали танго, маю на увазі.

Тебе запрошували.

Весь час.

Ти танцювала, не помічаючи партнерів.

Танцювала блискуче, але наче сама

із собою.

Поверталась на місце.

Тебе запрошували, знов. Знов танцювала.

Чому?

Танцювала, 

Наче одна, чому?

А потім був – Він.

Зненацька.

Ти танцювала, не дивилась на нього.

Теж.

Він завойовував тебе, ти підкорялась.

Біль заздрості

скував

мене.

Я хотів знищити його ( того, котрий-ВІН).

Не міг – скувала Заздрість.

Ти підвела погляд, подивилась.

Йому в очі.

Він ще танцював, але вмер.

Ти посміхнулась: помстилась.

Ти посміхнулась ще раз.

До мене. Я знаю.

«Не твій танок. Хлопчик».

Грали Танго.

Танго – Зомбі.

Шукатиму!