Вечір запалює полум`я
Вечір запалює полум’я древніх зірок.
Вечір між нами розмотує тисячі метрів.
Ніч між будинками сірими стишує крок,
В’яже з осіннього листя утеплені светри.
Ніч із балконів зриває пахучі квітки,
Ніч на бруківку дощі розливає вчорашні,
Струшує вицвілі, мокрі, важкі пелюстки
І поміж штучних вогнів вишуковує справжні.
Десь поміж хмар білий місяць, холодний з лиця,
Дивиться поглядом меланхолійно-байдужим.
Ніч заліковує тихо роздерті серця,
Ніч зігріває самотні, загублені душі.
