Знов Роковини 2

Тужавіє каламутна

Чорно-червона мряка –

Це броня візуальна

Свідомість робить ніякою.

Снайпер поміж дахами

Не змерзне, не захолоне, 

Наводить байдужу зброю

На протестантів колони.

Можна безкарно бавитись, 

Кожний, хто знизу – лузер, 

Як одного підранити –

Навколо зберуться друзі.

Він – супермен, 

Як зі зброєю, 

Магазини усі - по кишенях, 

Стріляй, мов у тирі химерному

По рухомих живих мішенях…

Постріли, постріли, постріли –

Хряскіт!

Від жаху Серце терпне…

Отвори, отвори, отвори

Вічні

В тілах дитячих, 

Ще теплих!

Ні, не стріляє безкарно, 

Той хто вбиває людину, 

Він знищує

жертви

нащадків, 

Катує її родину.

В собі він вбиває душу, 

На власній родині – Прокляття -

Суворий Тягар Страждання -

Весь його рід заплатить!

І Родове Прокляття

Вразить усі покоління

Бездушного снайпера –

Вбивці

Ударом страшним

Блискавиці!