Героїчний вірш

У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин Серго Горнакашвілі. Він виступав за ...

Снова кровью харкает истерзанный Харьков, израненный город - красивый и гордый… Не по...

В ночь на вторник 23 апреля в Одессе из-за атаки беспилотников пострадали девять человек, среди ...

Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову. Є загиблі. Багато поран...

*** 24 лютого 2022 року А далі – 3 роки і 33 дні В окопах, підвалах, Постах і облавах Н...

********* Если пришел ты, В мой дом, С оружием, И убил мою собаку, Чтобы она меня не покусала, Изнасиловал мою жену, Чтобы она мне никогдаНе изменяла, Съел мой ...

Не кожному умерти, як герою, Судилося в нерівному бою Під скрегіт куль в бадиллі сухостою Чи навесні в зеленому гаю.

Як ляпас ворогу —Душа нескорена!Угледів вбивця в нійВласну спотвореність!Бо поряд з воїном - з...

Вони й не гадали ставати героями: Жили та робили свої помилки, Не уявляли себе, і зі зброєю, Прос...

Знов присмак крові на губах І трохи зносить. Вогонь і лід в моїх очах, Й не бавить осінь. Холодний ...

Свята земля, просякла кров’ю, Кров’ю найкращих із синів. Синів, що вже навік Герої, ...

Ворог вбиває, ворог руйнує, Йде проти всiх людских чеснот!Та в Украïнi не запанує!Дух мiцний м...

Привіт, моя! Я обіцяв, що подзвоню Тобі одній, ще вчора обіцяв, Та сталось так, ти виб...

Дороги у Сандармох... Чорні лінії - потяги, протяги Між вагонів, минулого сни На колесах стогоном, кетяги За вікном - назавжди спомини... Під кожух си...

Легких хмаринок…, синочку. Куди ж ти, куди? Куди ж ти, синочку?

Майка, джинсы, дырявые кеды... Он от мамки ушёл в моджахеды. Никогда он не будет стар. Он погибнет. Аллах акбар!

Присвячуться захиснику Донецького аеропорту Поповичу Денису Григоровичу с.Морозівка, Бори- шівський р-н, Київської області.

Нещодавно вийшов з друку збірник віршів Віктора Залевського "Мені не все одно", перекладених українською мовою . До нього увішли чотири моїх переклади. О...

У його подивіться очі І розгляньте за ними душу. Дев’ятнадцять! А він вже хоче Воювати: «Мамо, я мушу!

Обостряется Память, Что не спит Никогда, Что саднит, Кровоточит, Днем и ночью, Всегда!

Наче Ной, понад моря хвилі Голубів я метну вперед І в пустельнім зими засиллі В білу даль їх почнеться злет.

Схилилась в жалобі Вкраїна, Донбас в вогні, бандит не спить, Поглянь!В Пісках одна руїна, Сам Бог його буде судить.

Я пишу листа знову тобі, мамо, Чому мені зажди стріляють в спину, Я згадую Майдан, усе так само, Мені пробач, рідненька, за провину.

Чотири кроки, Кожний крок довжиною в рік, Кожній рік — розпечений, жорстокий Холодною лавою ще не застиг!

Із року в рік, століття і віки, Рятуючи Вітчизну від руїни, Свої життя герої-юнаки Складали на вівтар свободи України.

Сіють Зло загарбники; У підвалах - Мученики, Діти України — Заручники!

Я вклоняюсь тобі, мій синочку, в цю мить Засяяло сонце в українській родині. Ти навчив нас усіх Україну любить Тобі поклоняємось нині.

Ще один вірш зі створюваного мною циклу справжньої української воєнної поезії

Були часи… Їх не вернути. Історії ж шану віддать Нам слід, щоб час той не забути І лицарський дух перейнять…

Війна під псевдонімом «ато» - «Шедевр» незрозумілої логіки. Вояки – Герої усі давно, Самозречені Рятівники – лікарі нашої тривоги.