«Герої»
© Юлія Дмитренко-ДеспоташвіліВони й не гадали ставати героями: Жили та робили свої помилки, Не уявляли себе, і зі зброєю, Прос...
Вони й не гадали ставати героями: Жили та робили свої помилки, Не уявляли себе, і зі зброєю, Прос...
Знов присмак крові на губах І трохи зносить. Вогонь і лід в моїх очах, Й не бавить осінь. Холодний ...
Свята земля, просякла кров’ю,
Кров’ю найкращих із синів.
Синів, що вже навік Герої, ...
Ворог вбиває, ворог руйнує, Йде проти всiх людских чеснот!Та в Украïнi не запанує!Дух мiцний м...
Привіт, моя! Я обіцяв, що подзвоню
Тобі одній, ще вчора обіцяв,
Та сталось так, ти виб...
Дороги у Сандармох...
Чорні лінії - потяги, протяги
Між вагонів, минулого сни
На колесах стогоном, кетяги
За вікном - назавжди спомини...
Під кожух синій вечір на плечі -
Краєць дому, мідний хрестик
В руках, каменем сльози з печі -
Прощання синове... безвість.
Чорні лінії - долі, збіжжя кулі
Під голови, в лісі холод
Свідок незламности, крукове "Люлі!"
Колискова навіки героям!
03.11.2020
Чорні лінії - потяги, протяги
Між вагонів, минулого сни
На колесах стогон
Легких хмаринок…, синочку.
Куди ж ти, куди? Куди ж ти, синочку?
Майка, джинсы, дырявые кеды...
Он от мамки ушёл в моджахеды.
Никогда он не будет стар.
Он погибнет. Аллах акбар!
Присвячуться захиснику Донецького аеропорту
Поповичу Денису Григоровичу с.Морозівка, Бори-
шівський р-н, Київської області.
Нещодавно вийшов з друку збірник віршів
Віктора Залевського "Мені не все одно", перекладених
українською мовою . До нього увішли
чотири моїх переклади. Ось один з них.
У його подивіться очі
І розгляньте за ними душу.
Дев’ятнадцять! А він вже хоче
Воювати: «Мамо, я мушу!
Обостряется
Память,
Что не спит
Никогда,
Что саднит,
Кровоточит,
Днем и ночью,
Всегда!
Наче Ной, понад моря хвилі
Голубів я метну вперед
І в пустельнім зими засиллі
В білу даль їх почнеться злет.
Схилилась в жалобі Вкраїна,
Донбас в вогні, бандит не спить,
Поглянь!В Пісках одна руїна,
Сам Бог його буде судить.
Я пишу листа знову тобі, мамо,
Чому мені зажди стріляють в спину,
Я згадую Майдан, усе так само,
Мені пробач, рідненька, за провину.
Чотири кроки,
Кожний крок
довжиною в рік,
Кожній рік — розпечений,
жорстокий
Холодною лавою
ще не застиг!
Із року в рік, століття і віки,
Рятуючи Вітчизну від руїни,
Свої життя герої-юнаки
Складали на вівтар
свободи України.
Сіють Зло загарбники;
У підвалах - Мученики,
Діти України — Заручники!
Я вклоняюсь тобі, мій синочку, в цю мить
Засяяло сонце в українській родині.
Ти навчив нас усіх Україну любить
Тобі поклоняємось нині.
Ще один вірш зі створюваного мною циклу справжньої української воєнної поезії
Були часи… Їх не вернути.
Історії ж шану віддать
Нам слід, щоб час той не забути
І лицарський дух перейнять…
Війна під псевдонімом «ато» -
«Шедевр» незрозумілої логіки.
Вояки –
Герої усі давно,
Самозречені
Рятівники – лікарі нашої тривоги.
Годі! Достатньо! Страшенно набридло
Бути у пана заляканим бидлом!
Час для повстання! Сумління - позаду!
Ворогу - кулю! Зашморг - за зраду!
Дванадцяту пробило… Де ж той сон?
Не спить Мазепа – гетьман України.
Чи виведе народ свій на Сіон*?
Чи на Голгофу* посеред руїни?
Все! Пиши- не пиши нам...
За наказом у ніч... СПРАВЖНІЙ ВОЄННИЙ ВІРШ
Війни Лава,
Розпечена, кривава,
Пульсує на Сході
Країни
І переповнена людьми...
Тече вода з під явора,
Котиться в долину
Криє хмара чорна, хвора
Неньку Україну...
І знову (ВКОТРЕ!) Україна стоїть на смертельній межі.
За цей вірш було закрито мою сторінку на російському сайті Стіхі.ру...
На сьогоднішній день в Україні тільки цих хлопців не можна запідозрити у шкурництві...