20.02.2017

з рубрики / циклу «кроки»

Кати! Кати! Царьки й кати!

Гнобителі мого народу!

Без племені ви і без роду,

Країну вплутали в пути!

Брехню родили, роздавали,

А кров вбиралася в бруківку

Людей впихали в вантажівки

На це ви навіть не зважали!

Вогонь і дим. Людей навала

За горло давлять микрофони,

Тріщать лоби, блищать шоломи,

Он ще чіясь дитина впала…

Приціл зорю відображає

Убивця бачить мої очі

На небо шлях мені пророчить

Повітря постріл пробиває…

А куля дурно смерть кохає,

І сльози котяться щоками

Він не обійме більше мами,

Вже кров бруківка не приймає…

Дорогоцінна кров народу,

Коли ж ви врешті нап’єтеся?!

Коли ж іуди схаменетесь?!

На волю пустите свободу!

Десь із небес вже сурми грають

Ні, ми не станем на коліна,

За нами Бог і Україна, -

Рабів до раю не пускають!