Без назви
Вона твої квіти червоні
Лишила в швидкому вагоні,
Шипами серце подряпала
І зникла яскравим спалахом.
Хтось про неї образи. А ти…
Захищаєш. Приносиш щити.
Тут сила, мудрість і прощення,
Мабуть, тому моє натхнення
Знайшло в тобі таємну святість.
І розумієш: щира радість –
Побути поруч з благородним,
Хоч і байдужим та холодним.