Вища каста або самотні лелеки
Ти належиш до вищої касти,
Не питай, чому згадую часто.
Болить серденько, плаче росою,
Твоє щастя – не бути зі мною.
Давно душу сховав у могилах,
Тільки знаю, стривожити в силах.
Читай же, яка буває спека,
Одиноким, без пари лелекам.
Стомившись від болю життєвих криз,
Їм хочеться скласти крила. І вниз.
Літо. Небо зводить із розуму.
Птах літає по колах фатуму.
І належить до вищої касти,
Не питай, чому згадую часто.