Гори мокрі від сліз і від злив,
Перша пісня спинає груди.
Так, як ти, ще ніхто не любив.
Так, як я, вже ніхто не буде.
І біжить тонкосльоза весна,
Розбиває льоди і байдужість.
Я тебе зустрічала у снах,
Я тебе називала "друже..."
Перші кроки, щось дивне й нове
Б`ється в серці і зв`язує душі.
Я чіпляюсь в собі за живе,
Я гублюся в тому, що не мушу.
Перший промінь лютого вбив,
І весна розмальовує пути.
Так, як ти, ще ніхто не любив.
Так, як я, вже ніхто не буде.
.gif "{#}")
