Весна, весна! А що мені несеш?
Як пісня серця, квітів і душі
Весна ввірвалась крізь старі фіранки.
Вона принесла сонце і дощі,
Любов і зраду, вечори і ранки.
Хтось її поспіль кілька днів чекав,
Хтось кілька снів, хтось - місяць, рік, годину.
А сніг весь танув, марив і тікав,
Лишився лиш сміливий біля тину.
Весна, весна! А що мені несеш?
Любов, байдужість, зірку, чи планету?
Колись ти знову в темряві заснеш,
І може я буду твоїм поетом?
