Останні промені

Останні промені прощально 

Поміж дерев, поверх дахів 

Малюють тіні величальні 

На фоні злежаних снігів. 

Повільно морок наповзає 

І день згорає, мов свіча,  

Мороз на вітрі під’їжджає -  

Мережить шибки розпочав. 

В душі й на серці вечоріє,  

Бо зимній день спішить у тінь,  

Хоч ще загравить й пломеніє 

Весь горизонт й надія з ним. 

Місяць у німбі промениться,  

Вже роги вліво нагострив,  

Мов молодик до молодиці,  

Бо ще не все тій розповів. 

В гарем всіх зірочок збирає,  

Молочний шлях собі мостить. 

Хай ніч гріхи тих покриває 

Хто весело навчився жить. 

Вже темні коси розпустила,  

Ніч обійняти всіх спішить 

І на чарівних божих крилах 

Щоб все задумане звершить. 

м. Київ, 10.03. 2017р.