Карпатська краса України
© Брунько Ярослав ОлександровичДе небо торкається вічних верхів, Де вітер співає у кронах в століть, Там матінка-земля розгорну...
Де небо торкається вічних верхів, Де вітер співає у кронах в століть, Там матінка-земля розгорну...
Ще вчора сонний ліс дрімав під ковдрою зі снігу, І вітер крижаний співав холодну колискову, Та н...
Як раптове омріяне щастя, Віра у Великоднє причастя, У бабусин старий оберіг, Що його у шухляді збер...
Ось на рушницю і вбий лисицю! Отримав стрілець рудий комірець. Або з вертольоту по вовках...
Про процес утворення, зростання і закінчення існування хмари
Мчиться громовержця колісниця. Збилися докупи хмари всі. Зевса грізна і важка десниця: Ось він — тут, у всій своїй красі.
Сьогодні буде цілий день, немов захмарений цей ранок,
Ставочки й верби, Ковалівські гори, До обрію пшеничнії поля,
В скляному панцирі дерева, Шосе і вулиці — каток. Регоче Сніжна королева — Новий зими почався строк.
Волшебных кистей и красок не жалея, Рисует осень пейзажи над рекой,
Завмерли по бокам алеї. Чи в листопад, чи в снігопад –
Воду і горе змішати любить захмарний Жах...
Солнечный диск обливается потом, В небе дан старт для загруженных туч. Всех оглушило раскатистым громом! За облаками исчез светлый луч.
Кришталевий Келих З блакитним серпанком... Візерунки — квіти...
Древній старий лісопарк, Золото листя яскраве, Золотої лихоманки нема...
У небі — опівнічний фіолет, Кохання тихо споглядають зорі...
Осінь, в зиму холодну і мокру, Крок вологий карбує...
На термометрі плюс двадцять, Сонце, вітерець, хмарки, Всі сусіди веселяться, В дворі гамір, шум, плітки.
Стою на вершині і в прірву дивлюсь, Ріка в ній тече та вирує, Орли наді мною у небо звелись І тиша навколо панує.
Лютий, сімнадцяте, в погоді гра: Яскраве сонце, вітер віє, Запанувала весняна пора, Хоча зима навкруг біліє.
Над землею летіли хмари, Як небесні прудкі отари, В непогоду із міхів повних Розсівали і пух і вовну.
Перше березня лютує: Сніг іде, мороз тріщить. Екскаваторник працює, Вдосвіта вже чистить сніг.
Був Місяць холодний, зимовий, Вже чуяв весняне тепло, Був ніжним, був теплим, вологим, Мав люте ім’я, мов клеймо.
В останнім місяці зими Погода часто сатаніє: Тріщить мороз, метуть сніги, Мчать завірюхи й буревії.
Закінчуються ресурси – ведуться війни Винищується природа, гинуть люди Скажіть – але заради чого то було усе Коли знищується що лиш було живе Коли ...
Шипшину знайди чарівну, Що знищує лихо на друзки, Шипшину, в якої шипи М`якенькі, неначе пелюстки.
Легенький Смуток Золотавий - Майбутніх іспитів заграва...
Вже зозуленьки не чути, Соловей давно замовк, Скільки оком осягнути - В небі тисячі зірок.
Готика Чорних Гілок, Таїна втрати, Злий забуття пилок Любить карати.
Останні промені прощально Поміж дерев, поверх дахів Малюють тіні величальні На фоні злежаних снігів.