Бронзовий Демон
Легенда
Гори, Дрімучі Ліси,
Чар демонічних Скарбниця,
Замок готичний стоїть,
Дивна його таємниця.
Ось – Зачарований Зал,
Плине Туман невагомий,
В дикім сум’ятті фігур –
Статуй Танок Нерухомий.
Строга, тривожна Краса,
Чар Потойбічна Загроза,
Демона Ніжного лік
Чорна приховує бронза.
Якось напали на Меч
Леза розбійні, іржаві,
З бандою ницих убивць
Бій розгорівся кривавий.
Рицар присягу давав
Доброму Ділу служити…
Кров надихає ізнов
Демонів Горя ожити.
Ось – Демониця-Краса,
Кращіх нема і на Небі,
«Рицарю, ти не помреш,
Я тебе візьму до себе!
Будем за Обрієм вдвох
Довгі і довгі сторіччя…»
Бронзова пара стоїть,
Руки з’єднавши навічно.
