Замазурне Цуценя

Казочка

Так любо Цуценяті

На вулиці гуляти,

Чи Сонечко, чи рясно дощ стучить,

До того ж любить дуже

Влізати у калюжі,

А лапи щось не полюбляє мить.

Велика Цуцик – «Цаца»,

Замурзаний, мов «паця»,

Із двору задоволений прийшов.

Враз чує: «Лапи мити!

Мордасю теж умити,

Де тільки стільки бруду ти знайшов!?»

Там, за вікном на гілці,

Сидить Велика Киця,

Зелені очі – наче ліхтарі.

То – знана Киця Мура,

В усіх дворах – Фігура

І, мов кинджали, пазурі її.

«Твоя нещасна мама

Просила і прохала

Провчити Замазуру-Цуценя,

Не любиш митись, друже,

Стрибаєш по калюжам –

Тебе помиє «лапочка» моя!

Тут Цуцик «ізлякався»,

Помився, аж «поправся»,

Охайним бути Мурі обіцяв.

Із двору йшов поважно,

А вдома він уважно

На гілці Кицю Муру виглядав.

Мив лапи і мордасю,

Боявся він Котасю:

Слідкує від зорі і до зорі.

Загрозлива Фігура

Серйозна Киця Мура,

Зелені очі, наче ліхтарі!