Освідчення Україні
з рубрики / циклу «УКРАЇНО МОЯ»
Упала зоренька в поля, та й покотилась,
Кохана дівчинка моя, вночі наснилась:
Блакитні очі неземні - цвіт барвінковий,
Вуста усміхнені завжди – гай калиновий.
Волосся – нива золота, налитий колос
І пісні радість, сум-журба, то її голос.
А вишиванка – саду цвіт, духмяно-білий,
Спідниця – чорний плуга слід, дніпровські схили.
Пасок, на талії – річки. І босі ноги…
Віночка золоті стрічки – стежки, дороги.
Вона наївна мов дитя, чарівна й мила…
Дарує сенс мені життя, наснагу й крила.
Зійшов світанок край води, у вись піднявся.
Я в Україну назавжди та й закохався.
Душа непізнана твоя, мов шепіт гаю…
Маленька дівчинка моя: чистіша Раю!
