Моїй Україні
На березі моря
Скидають окови титани,
Титани моєї землі,
Вичавлюють глум трьохсотлітній,
Що глибоко страхом засів.
Ми ж страху не знали, це правда,
Ще пам’яті дзвони гудуть,
Ще еллінів гордість нуртує,
Й клич "мертві сраму не імуть!"
Гуляли в просторах Гілеї
Славетнії предки мої
Й стрічали на березі моря
Міфічних країв кораблі.
Й зливались в стисканні долоні
Й браталися мужні сини
Великих і дужих народів,
Що честь крізь віки пронесли.
І мчали в віки амазонки,
Й козак запорозький летів,
І сяяли в небі Плеяди
Вогнями свободи й надій…
Краса ти моя калинова,
Тверду в собі віру таю,
Що встануть Геракли - герої
Й тебе,
Моя Еос,
Спасуть…
