...ТИ мені сонце, і вітер, і полум’я зваби...
З миті у вічність від Створення котиться віз -
Знову на небі засяяли зірчасті Риби.
Люди не можуть без радощів, як і без сліз….
Біле і чорне у парі. Окремо змогли би?
Гояться спогади… Грає крилатий арфіст…
Слабшає світло, зникають німі голограми.
Буря була - ой накоїла!- зламаний міст…
Вірю у ТЕБЕ! (зруйновано капища- храми).
Мчить колісниця, орбітою котиться… Стій!
Золото сипле Морфей на безмежні єдваби.
Снять старовіри про силу могутніх стихій -
ТИ мені сонце, і вітер, і полум’я зваби.
