Покинута весна...
Покинута весна і сльози на очах,
холодний погляд у моє вікно.
Зів"яли квіти у моїх руках,
а на столі розлилося вино.
Музика танцю відлунням креслить ніч,
розірве мої спогади світанок.
Разом з любов"ю були віч на віч,
тепер одна у цей самотній ранок.
Життя своє гортаю в самоті,
допю із келиха хмільне вино.
Скупі хвилини радості в житті,
десь є кохання, вірю все одно.
Цілує вітер за вікном весну,
каблучку срібну місяць подарує.
В розлуці ти залишив тут, одну
де світ мене, не бачить і не чує.
Забути все, втікаючи від себе
не хочу мати долю не свою.
Цвіте весна покинута, без тебе...
Ковток вина я з келиха допю.
Автор Лариса Мандзюк.
м. Львів., 24. 04.2017.
