25.05.2009 00:00
-
5083
    
  7 | 8  
 © Таточка

Смуток

Люблю, як тихо дощ іде надворі, 

Коли по листю краплі шелестять. 

І вітер ледве чутно, так поволі  

Примушує навкруг усе співать. 

Люблю, примружуючи очі злегка, 

Дивитись на краплинки за вікном... 

Можливо, доля сонячна нелегка 

Сховатись за дощовим полотном... 

Можливо, я не можу зупинитись. 

Лечу, як дощ, назустріч світлим дням... 

Просто мабуть боюся заблудитись 

І не знайти дороги по світам. 

Я швидко йду, немов по коридору,  

Але не бачу світла у кінці... 

Чомусь не можу я піднятись вгору, 

І засихають сльози в мене на лиці. 

Не можу я спиратись на удачу,  

Не можу бути осторонь всього. 

І тільки глибоко в душі я плачу 

Й не можу побороти смутку оцього... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.05.2009 12:10   

люблю дощ...гарний вірш