Смуток
Люблю, як тихо дощ іде надворі,
Коли по листю краплі шелестять.
І вітер ледве чутно, так поволі
Примушує навкруг усе співать.
Люблю, примружуючи очі злегка,
Дивитись на краплинки за вікном...
Можливо, доля сонячна нелегка
Сховатись за дощовим полотном...
Можливо, я не можу зупинитись.
Лечу, як дощ, назустріч світлим дням...
Просто мабуть боюся заблудитись
І не знайти дороги по світам.
Я швидко йду, немов по коридору,
Але не бачу світла у кінці...
Чомусь не можу я піднятись вгору,
І засихають сльози в мене на лиці.
Не можу я спиратись на удачу,
Не можу бути осторонь всього.
І тільки глибоко в душі я плачу
Й не можу побороти смутку оцього...