Батько

Збирається батько в останню дорогу,

В яку вже нічого ніхто не бере,

Матуся заплакана молиться Богу,

Синок кулачком оченятачка тре.

Щось ріже малому його оченята,

Бо батько так хворий і жалко його,

-Не кидай нас, молить тихесенько тата,

Та хворий не чує синочка свого.

Він каже:” Прощайте навіки, рідненькі,

Дорога остання вже кличе мене,

Синочку, будь чемним і слухайся неньку,

Хай доля щаслива тебе не мине.

Як станеш дорослим й почнеш працювати,

Матусю рідненьку завжди бережи,

Не смій серед чесних людей хитрувати,

Я хочу щоб праведно й чесно ти жив.

Люби Україну як матір рідненьку,

Бо ліпше за неї країни нема”,

Замовк й відійшов в інший світ потихеньку,

А мати з синочком зосталась сама.

І світ обступив їх безжальний і добрий,

І мовчки послухавши материн плач,

Сховав ясне сонце швиденько за обрій

Й накинув на них ночі темної плащ.