Лабіринт

Містично-філософськє

Ні, не Відьма Вона,

Хоч відьомськими ходить стежками…

Лабіринт відовства –

Із глухими, сліпими кутами…

У кутах, у сліпих,

Де і Ворон

Не кряче,

Вірний шлях не знайдуть

Зрячі відьми і демони зрячі

І голодні, і злі, і спокійні,

І – нетерплячі.

Лабіринтом пливе –

«Нечестивців» охоплює трепет,

Часом нечисті лють

Видає ледь прихований шепіт…

Закохалась вона

У простого, у смертного Хлопця

І відкрите стоїть

Між світами маленьке віконце…

Ти не бійся Її,

Не Чаклунка Вона – Берегиня,

«Відьма» - брехні юрми,

А юрма – нетвереза і «синя»…

Щоб тебе врятувать –

Двічі, тричі піде на багаття

І за тебе згорить,

На людське наступивши прокляття.

За відродження – біль,

Гострий біль, посміхаючись, терпить,

Це страждання лихе -

Кожен раз повертатись із смерті…

Берегині Любов

Надзвичайна, завжди життєдайна,

Вже у вас – спільна Кров

І магічна розв’яжеться Тайна.