Квітнева віхола
Розсипався снігу міх:
Квітнева квітує віхола,
А в собі ти що зберіг?
Принишкли пташки під стріхою.
І думка туди летить:
де тепло, де жити хочеться!
Підсніжна невічна мить -
а мо` хтось тоді помолиться.
Як сонце бурштин згори
Виходжує світ на милицях.
Говори ж Йому, говори...
І словом любов укрІпиться.
